Весільні привітання    
 
Опис: Українські весільні привітання, привітання з весіллям, весільне привітання для молодих, вітання весілля, весільні поздоровлення, привітання з днем весілля, поздоровлення весілля, весільні вірші, весільне привітання для молодят.

*  * *

Ми щасливо на вас (ім 'я молодих) в цей день дивимось
на закохані юні серця.
Рушничок вам під ноги стелиться
і весільна фата до лиця.
Бажаєм щастя ніжного в поцілунку і блиску очей.
І хай вітру пориви сильного
не затьмарять вам днів і ночей!!
Гірко! Гірко! Гірко!

* * *

До щастя стежина стелилась,
ви двоє зустрілись на ній,
вона вам серця поєднала,
даруючи радість надій.
Вам (ім 'я молодого і молодої) судилося стати
на вишитий щастям рушник,
то хай же кохання і вірність, буде у вас на весь вік. Гірко! Гірко!
Дорогий молодий!
Ти вибрав жінку для совіту, а тещу для привіту.
Бо нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
Але не забувай, що жінка чоловікові подруга,
а не прислуга.
Не потрібен тобі буде клад, коли з жінкою буде лад.
Та в лиху годину не кидай дружину!
В злагоді вам до ста, а ми вип'єм за це вина.

* * *

Хай доля дасть вам безліч літ щасливих
на злагоду, достаток і любов.
Хай ангела чарівні білі крила
вас захистять від лиха і обмов.

*  * *

Хай заходить щастя в хату
і добра буде багато,
хай в родині сліз не буде,
хай шанують вас усюди.
Хай сонце вам щиро сміється,
хай у житті все вдається,
хай доля зачарує вам світ
здоров'ям, щастям і натхненням,
щоб ви прожили многа літ
під Божим і людським благословенням.

* * *

Добра і радості бажаєм,
здоров'я вам на всі літа,
хай сонце весело вам сяє
і квітне в серці доброта.
Хай світять вам життєві далі,
хай обминає вас журба.
Бажаєм вам на видноколі
блаженства, миру і добра.

* * *

Дорога________________
Живіть між собою, як риба з водою.
Пам'ятайте!
Що чоловік має бути в домі голова,
а жінка-душа!
Щоб жінка за три кути хату тримала,
а чоловік - за один!
Щоб від чоловіка пахло вітром,
а від господині димом.
Живіть в парочці до ста!
За це вип'єм чарочку до дна.

* * *

Чи є в світі година щасливіша за ту, коли зустрічаються два серця, щоб усе життя битися поруч; коли дві пісні зливаються в єдину - пісню Великого Кохання. Тож хай веде вас, молодята, щаслива доля спільною дорогою життя, встеленою калиновим цвітом любові і подружньої вірності. Хай зійде на вас благодать Господня щирим батьківським благословенням, осяє своєю святістю, аби жили ви в радості і щасті, злагоді і достатку, в пошані від людей і в правді перед Богом. Нехай завжди звучить у ваших серцях мелодія весільної пісні і сонцем сяють веселкові кольори рушничка спільної долі.   

* * *

Хай друзі вірні з вами будуть,
а доля збереже вас від горя і біди.
Щоб в мирному небі вам сонце всміхалось,
щоб всі ваші мрії і плани збувались,
щоб в своїй оселі були ви щасливі
і в добрім здоров'ї весь вік свій прожили.
Нехай Бог вам допомагає
і в важкі хвилини не покидає.

* * *

Бажаємо Вам щастя і достатку, ясного неба, сонця і тепла,
в житті щодень лиш злагоди й порядку,
щоб доля Ваша світлою була.
В роботі успіху й терпіння,
у справах вічного горіння,
в сім'ї-любові і добра
на многії та благії літа.

* * *

Дорогі молодята!
Бажаєм щастя, мабуть неземного,
щоб серце й розум в злагоді жили,
навчились ви прощати того,
кого простити інші не могли!

* * *

Під дзвони весільні в цей радісний час
Від щирого серця вітаємо Вас!
Ми хочемо Вам усіх благ побажати,
Щоб Ви були дружні, успішні, багаті!
Іще неодмінно щасливі, здорові,
Щоб жили завжди у ладу і любові!
Хай разом всі справи даються Вам легко,
Та гарні сюрпризи приносить лелека!

* * *

Щастя вам бажаєм, молодята,
І кохання – цілий океан,
Щоб добра нажили ви багато
Та по дітях виконали план.

Щоб своє гніздечко будували
І любились, наче голуби,
Щоб подружні ваші дні минали
Без печалі, смутку та журби.

Хай над вами буде небо ясним
І сіяє сонечко завжди,
Щоб життя у вас було прекрасним
Без розчарування та біди.

Щоб не стрілись негаразди жодні;
Пам’ятайте: з вами сам Ісус,
Із небес спустився він сьогодні,
Щоб благословити ваш союз.

Віримо, що в злагоді та мирі
До кінця пройдете спільний шлях
Й почуття палкі, взаємні й щирі
Пронесете у своїх серцях!

* * *

     Нехай пахучим цвітом стелиться дорога, нехай відходять вдалеч горе і біда. Нехай же буде щастя і міцне здоров'я, радість і повага на многії літа. Бажаємо щастя на кожній стежиш, вірних друзів завжди у путі. Хай усе, що потрібно людині, супутником буде у Вашім житті.
     Щиро вітаємо молоду пару! Хай хрещатим барвінком і вишитим рушником стелиться ваша доріжка у спільне сімейне життя, а любові між вами не буде кінця-краю, як не мають його ті золоті обручки, що одягнете сьогодні одне одному під присягою Бога. Щастя вам, довголіття, вірного кохання. Живіть у злагоді, мирі, любові, продовжуйте і звеличуйте свій рід на землі у доньках і синах.

* * *

   
   
   
 
Весільні тости    

Українські весільні тости
 

* * *
Дай вам, Боже, сили,
щоб Ви змогли змінити у житті те,
що хочете змінити.
Дай Вам, Боже, терпимості
змиритися з тим,
чого не можете змінити.
Дай Вам, Боже, мудрості
відрізнити перше від другого.

* * *

Щоб вас любили всі,

а ви — кого хочете!

* * *
Бажаю неба голубого,
Хліба запашного
Джерельної води
Ніякої біди!
Бажаю, щоб бурі і грози
Зимою і літом минали Ваш дім,
Добро і достаток, любов і повага
Хай завжди панують у нім

* * *
Бажаю, щоб душа

була молодою,

доля багатою,

любов старою,

а дружба вічною.

* * *

Щоб боліло тіло

від любові,

руки від квітів,

а губи від поцілунків.

* * *
Не відкладайте роботу на суботу,

а кохання на старість.

* * *
Нехай для вас ніколи не згасає сонце,

нехай не віють в душі холоди.

Хай жито на столі і Бог на небі

вас завжди рятують від біди!

* * *
Бажаємо вам любові,

але не такої, як сонце,

бо воно заходить;

не такої, як вітер,

бо він гуляє;

а такої як небо,

бо воно безкрає.

 
* * *

Ні кроку до старості,

ні хвилини самотності,

а тільки в радості,

а тільки в бадьорості.

* * *

В одному з древніх трактатів сказано: "Прагнення розуму народжують повагу, прагнення духу народжують дружбу, прагнення тіла народжують жагу, але тільки всі три народжують кохання".

То ж хай у вашому житті всі три прагнення завжди будуть разом, за кохання!

Жартівливі  весільні тости
 

* * *

Перший тост:
До побачення! Тверезими ми з вами сьогодні не зустрінемось!

* * *

(тост для молодого)

Щоб ще років сорок
Бажано-щоночі,
Наносив візити,
Бажано-робочі,
Наталі Петрівній,
Цій чарівній жінці,
КРАЩИЙ ТВІЙ КОЛЄГА...(тут драматична пауза)
Що живе в ширінці!!!

* * *

Вип'єм за те,
Щоби зверху не старіло,
Щоби знизу не боліло ,
Щоби було в що сі вбрати,
Й перед ким сі розібрати.

* * * 

Якщо в сім'ї народжується 10 дітей, і половина з них схожа на батька, то батькові вручається медаль "За сумісництво"!

Якщо в сім'ї 10 дітей, і ніхто з них не схожий на батька, то йому вручається медаль "За невтручання"!

Якщо в сім'ї 10 дітей, і всі вони схожі на батька, то йому вручається медаль "Батько - легінь"!

Побажаємо нашому молодому стати батьком-легінем.

   
   
 
Умовини     
 
    Умовини (оглядини, розглядини, обзорини, печеглядини) — знайомство з господарством молодого, яке здійснювалося невдовзі після успішного сватання . Природа цього звичаю пов'язана з укладом селянина-трудівника, для якого господарство було основою його життєдіяльності. В ньому проглядається і серйозністьставлення до утворення сім'ї: якщо молодий не мав свого господарства, то він не мав і права на створення родини.
    Батьки парубка намагалися якомога краще представити міцність господарства свого сина, демонструючи його так, щоб умовини завершилися шлюбною угодою. Бувало, навіть вдавалися до хитрощів: позичали у сусідів коня, волів або сільськогосподарський реманент.

    Проте не в усі часи і не скрізь У. сприймалися так однозначно. В цілому ж критерії оцінки обранця чи обраниці в середовищі українців базувалися на іншому грунті. З погляду тогочасної дівчини суджений мав бути передусім хазяїном, опріч того — врівноваженим, спокійним і непитущим, а суджена, з погляду хлопця, — працьовитою, справною господинею, а ще й чепурною та привітною. З моральних якостей найбільше цінувалася доброта. Отже, сімейне щастя ототожнювали передусім із доброзичливими взаєминами між подружжям: Не потрібен і клад, якщо у чоловіка з дружиною лад.

Про хиткість цього звичаю може свідчити довільність його дотримання: у "класичному" варіанті У. передували заручинам, але могли поєднуватися з ними, проводитися після них або й зовсім не проводитися.

  
   
 
Заручини      
 
     Заручини (полюбини, хустки, рушники, сватанки) — заключний етап сватання, обрядове закріплення згоди на шлюб. Водночас це перший передвесільний обряд, що набував законної чинності.

     На заручини до молодої приходили разом із молодим його батьки та родичі. Всі сідали до столу, а молодих виводили на посад. Старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху — руку хлопця і перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. У Карпатах цей ритуал здійснювала мати дівчини: вона обсипала молодих пшеницею та білою вовною і подавала їм мед, котрий символізував єдність молодих та їхніх родичів.

     Після усіх церемоній дівчина і хлопець вважалися зарученими і відтепер не мали права відмовлятися від шлюбу. Спроба відмовитися вважалася за безчестя, за відмову ж відшкодовували матеріальні витрати та ще й платили за образу.

     На ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений — барвінкову квітку, наречена — червону стрічку у косах або квітку (на Буковині — траву). В західних районах більш поширеними були вінки, їх плели у так звані барвінкові дні. На Гуцульщині вінок змащували медом і вкривали позолотою. Дівчина не знімала його аж до шлюбу, навіть спала у ньому. Існувало повір'я: якщо вінок пропаде — не буде щастя у подружньому житті. PR: wait...  I: wait...  L: wait...  CY: wait...
 
  

   
   
 
 
Сватання      

     Сватання (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини, слово). Починалося сватання, коли посли від молодого (старости, свати, сватачі, посланці) йшли до батьків обранки укладати попередню угоду про шлюб. Свататися було прийнято у вільний від польових робіт час (на М'ясниці та від Паски до Трійці). Зі старостами до дівчини йшов парубок, на Поділлі — ходили і його батьки, а на Закарпатті — ще й брат або сестра.

     Досить складний обряд сватання вельми стисло описав Т. Г. Шевченко: "Покохавши літо чи два... парубок до дівчиного батька й матері носила старостів, людей добромовних і на таку річ дотепних. Коли батько і мати поблагословлять, то дівчина, перев'язавши старостам рушники через плечі, подає зарученому своєму на тарілці або крамну, або самодільну хустку".

     Бували, однак, випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. На знак відмови вона повертала старостам принесений ними хліб або ж підносила молодому гарбуза чи макогона. Тоді про хлопця казали, що він ухопив гарбуза або облизав макогін. Щоб уникнути сорому, часом посилали "розвідника", котрий мав довідатися про наміри дівчини та її батьків, або йшли свататися пізно ввечері, аби люди не бачили.

   
   
 
Весільні прикмети    

• Масивні весільні обручки—до багатства, статків.
 

• Женитися з батьківськими обручками—повторити їхні сімейні стосунки.
 

• Доторкнутися до обручок нареченого і нареченої на весіллі — незабаром на своєму весіллі гулятимеш.
 

• Дати поміряти обручку — до нещасної долі.
 

• Якщо, надягаючи обручку, наречений або наречена впускають її—бути зраді.
 

• Коли молодят зустрічають хлібом-сіллю, хто відірве більший шматок І і з'їсть, той і буде в домі господарем.
 

• У сніжний день весілля — до заможного, благополучного життя.
 

• Гарною ознакою в день весілля вважається дощ.
 

• Якщо в день весілля сильний вітер — життя в молодих буде вітряним.
 

• Якщо весілля на Масницю справляють, значить, у домі завжди статок буде й веселе життя.
 

• Як тільки наречений і наречена стануть до аналоя, ніхто не повинен проходити між ними аж до виходу з церкви, інакше молоді згодом розійдуться.
 

•  Для попередження можливого чарівництва під час проходження до вінця мати нареченої або інша близька родичка зав'язує в ганчірочку голівку цибулі або часнику й кладе в кишеню нареченої.
 

•  Щоб нареченій добре жилося в заміжжі, сережки їй надягає щаслива заміжня подруга.
 

•  Якщо наречений вступив у калюжу перед будинком нареченої — жити їй з п'яницею.
 

• Коли батьки благословляють молодих, наречений і наречена повинні стати разом на один рушник (спеціально виготовлений для цієї церемонії), щоб жили мирно з родичами й між собою.
 

•  Молодих за столом треба посадити на шубу, вивернуту нагору вовною, щоб жили багато.
 

•  Монети, покладені під час весілля в чарки нареченому й нареченій, потрібно зберігати вдома під скатертиною, тоді родина буде жити багато.
 

• Хто переступить першим поріг будинку, той і буде господарем, тому краще, якщо наречений переносить наречену через поріг на руках.
 

•  Після весілля наречена повинна зберегти фату, щоб накривати нею хвору дитину, тоді вона швидко видужає (при цьому все-таки не забудьте звернутися до лікаря).
 

• На весілля не дарують набори ножів і виделок, щоб не було сварок у родині.
   
   
  

  
   
   
 
Сватання дівчини     
 
     Сватання дівчини. Прийміть мене, мамо, я ваша невістка — такими словами, як не дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець. А раніше хлопці лише подекуди наважувалися свататися до коханої.
    Сватання дівчини як відгомін матріархату здавна побутувало у різних народів і не суперечило традиційним шлюбним ритуалам. Але вже за середньовіччя цей звичай почав сприйматися як небажана форма сватання. Певний виняток становили українці. В їхньому середовищі він, у цей час при забутий, зажив новим життям. Цьому сприяло, зокрема, те, що через постійні війни чоловіки надовго йшли з рідної домівки, а сім'ю очолювали жінки. З огляду на це зростали їхні права у родині, у тому числі пріоритет у сватанні. Недаремно тоді побутував вислів взяти замуж — замість пізнішого піти заміж.

Дівчина пропонувала хлопцеві руку, не заручаючись його згодою, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло накликати нещастя. Про силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала бажання взяти його за чоловіка.

     Проте в міру того як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися. І вже наприкінці XIX ст. ініціатива у сватанні цілком перейшла до парубків, а роль дівчини звелася до сором'язливого колупання печі та подавання старостам весільних рушників
 

Бгання короваю     

     Бгання короваю — один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконував специфічну обрядову функцію.

     Головним весільним хлібом був коровай, який виготовлявся з дотриманням певного сценарію. Бгали його у п'ятницю або суботу в домі молодої (у східних районах), у родичів (Поділля та Волинь) або ж в обох молодих. Нерідко у цьому ритуалі брали участь родичі з обох боків, символізуючи поріднення сімей.

     Бгали коровай спеціально запрошені заміжні жінки, які приносили з собою борошно, яйця та сало. Весь процес Б. к. обставлявся ритуальними та магічними діями. Вважалося доброю ознакою, коли коровайниць була непарна кількість (найкраще сім). Щоправда, в деяких районах запрошували парне число жінок: щоб молоді увесь вік прожили в парі. При цьому коровайниці повинні були перебувати у першому шлюбі і жити в злагоді.

     Спільність дій під час бгання короваю мала символізувати єдність майбутньої сім'ї. Для цього коровайниць зв'язували рушником і вони мусили все робити разом: місити тісто, виліплювати оздобу, обмивати руки. Існувало повір'я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, тріснутий віщує розлучення, а покручений — злу долю. Тому коровайниці "улещували" коровай приказками та піснями.

      Кожен із весільних хлібів мав своє призначення: з паляницею йшли свататися, з шишками та колачем запрошували на весілля, голубки та гуски дарували коровайницям. Коровай був окрасою весільного столу як символ достатку й щастя, а наприкінці весілля його розподіляли між усіма присутніми.

Дошлюбне спілкування     
 
    Весіллю передували дошлюбні обряди, важливим компонентом яких була ритуалістика молодіжного спілкування. Українці кажуть: Як склався у людини шлюб, так піде і все її життя. Ця народна мудрість виходить з того величезного значення, яке надавали шлюбу й сім'ї, особливо у минулому, коли одружувалися на все життя і тільки з однією людиною. Тож момент вибору судженого був дуже відповідальним. У виборі шлюбного партнера перепліталися різні інтереси.

Дівчина прагнула зустріти обранця, котрий припав би їй до душі, батьки жадали помічника у домі, громада — голову міцного господарства

    Система Дошлюбне спілкування передбачала певні норми залицяння та сватання, які майже до кінця XIX ст. грунтувалися на патріархальних засадах. Молодь спілкувалася переважно в межах свого села, а в містах — у межах вулиці, навіть свого "кутка". На рубежі XIX—XX ст. цей принцип був порушений і молодь нерідко шукала собі пару не тільки у своєму селі, а й у навколишніх. Хлопці та дівчата зустрічалися на вулицях, ігрищах, толоках, вечірніх сходах, ярмарках.

Найпоширенішими формами дошлюбне спілкування були вулиці, забави, годенки, вечорниці тощо. На забавах молодь розважалася, співала, танцювала, водила хороводи. У холодну пору збиралися в приміщенні на досвітки та посиденьки. Приходили самі лише дівчата і не стільки заради розваг, скільки для роботи; на супрядки — і хлопці, і дівчата частково для роботи, частково для розваг; на вечорниці — в основному для розваг.

    Хлопці та дівчата спілкувалися на людях, тобто перебували під певним соціальним контролем. За звичаєм, дівчина наодинці з хлопцем могла бути лише до заходу сонця, а, наприклад, на Прикарпатті на забавах були присутні батьки або старші родичі. Це, втім, не заважало молоді цілуватися та милуватися, проте свою цноту дівчата берегли. Колись уся громада зневажала дівчину, яка давала волю нестримному коханню. Траплялося, таких дівчат били мотуззям від дзвонів, намоченим у соляній ропі. В західних районах України майже до XX ст. побутував звичай фізично карати хлопця і дівчину за перелюбство.

   Однак подібні випадки траплялися рідко, оскільки вся система виховання молоді грунтувалася на дбайливому, лицарському ставленні хлопців до дівчат і наречених, на романтизації почуттів.

 
  
 
Запросини      
 
      Запросини передбачали збір дружини (весільного поїзда) та запрошення гостей. Їх проводили у неділю зранку. У супроводі бояр та дружок матері молодого й молодої виряджали своїх дітей на запросини. Молода у національному вбранні, прикрашена квітками та стрічками, обходила хати й дарувала господарям шишки, промовляючи: Просили вас батьки, і я вас прошу прийти на малий час — на весілля до нас.

     Цей звичай не був повсюди однаковим: у південних районах найчастіше запрошував молодий, у Карпатах — спеціальні посередники (звачі), на Поділлі молоді ходили на запросини разом. Як правило, запрошували близьких і далеких родичів, сусідів та знайомих, а у невеликих селах — усіх мешканців. Не годилося запрошувати під час випадкових зустрічей на вулиці, що відбилося в іронічному прислів'ї: Просили по дорозі, щоб не були на порозі.

  
 
Посаг (придане)     
 
      Посаг - придане. Кожна українська дівчина готувала собі придане, зокрема ту його частину, що становила так звану скриню. Адже посаг складався з двох частин: худоби та скрині. Щодо першої, то й виділяв батько. Це худоба, певна сума грошей, клаптик землі. Але те, що входило до скрині, дівчина мала готувати собі сама або ж разом з матір'ю. Скриня включала постіль, рушники, одяг, а також стрічки та хустки, якими дівчина мала обдаровувати весільних гостей.
     Отож, до весілля дівчині належало багато працювати. А втім ця праця не була для неї обтяжливою. Вона виконувала її здебільшого на вечорницях та оденьках, де і працювали, і розважалися.

     Траплялося, дівчина не встигала приготувати собі придане. У такому разі народні звичаї передбачали спеціальні передвесільні дії — торочини, на які приходили подруги нареченої.

     Завершували готувати посаг у передостанній день весілля. Після обряду пов'язування молодих його урочисто везли до нареченого. Скриню супроводжували брати й свахи, які дорогою показували посаг гостям та односельцям — виймали із скрині гарні речі. Однак посаг мав продемонструвати не стільки достаток молодої та її рідних, скільки її працелюбність. Якщо він характеризував дівчину як добру майстриню, її почет зустрічали хлібом-сіллю, співали величальної.

     Парубки також брали участь у створенні матеріальної основи майбутньої сім'ї — вони, як правило, працювали у господарстві. Причому до цієї праці їх залучали досить рано — з 12—13 років. Адже молодий, беручи шлюб, мав сплатити нареченій віно — своєрідний викуп, вартість якого або дорівнювала приданому, або навіть перебільшувала його.

     Хоча з часом розмір приданого та вартість віна зазнавали змін, сам принцип підготовки молодих до матеріального забезпечення сім'ї залишався одним із найважливіших.

   
   
   
 
Комора     
  
     Комора — цикл обрядів шлюбної ночі, що складався з двох частин: перша включала обряд перевдягання молодої, чипчини, вивід її до гостей, власне комора, демонстрацію цнотливості (перезву); друга — приєднання невістки до родини чоловіка, розпалювання печі, готування обіду, частування свекрів. Закінчувалося весілля розподілом короваю та обдаруванням молодих і родини нареченого. Подекуди завершальний весільний обряд мав назву пропій або придана (переважно в районах з російським населенням).
     Наступного ранку дотримувалися ряду обрядів, в основі яких лежала віра людей в особливу силу молодої. В їх числі митвини — ходіння молодої по воду, вмивання та скроплення всіх оточуючих; биття каші — ритуальне приготування каші, її "продаж" гостям та обсівання нею двору й худоби.
 

Весільні коломийки    
Весільні коломийки прикрасять та ожвавлять будь-яке українське весілля.

Ой їхало весілля попід нашу грушку

Зачепило за гілляку загубило дружку

Ой їхало весілля попід нашу хату

Зачепило за гілляку загубило сваху

Грай музико коли граєш, коли добрий смичок маєш,

А не граєш не дури даром грошей не бери.

А музиці ковбаси,а музиці сала,

А музика зварювала грати перестала.

Ой чи тут чи не тут,тут має щось бути

Ми приходим на подвір'я самогонку чути

Ой що то за дівчинонька висока та пишна

Її мати породила, як зацвіла вишня

Ой що то за парубок до війська строїться

А як вийде на вулицю гусака боїться

А я можу закластися на 200 на 300

Що той дядько в животі має футболіста

Породила мене мати на самого Петра

Дала мені руки й ноги на півтори метра

Породила мене мати на самого Спаса

Дала мені такі вуса як у Фантомаса

Ой дівчата дівчатонька не дайте ми вмерти

Буду я вам за бичка до самої смерти

Всі ся хлопці поженили і ходять з жінками

А я ходжу по селі і дрочуся з псами

Ой чий же то хлопець до кого він вдався

Як го мати породила ще не підстригався

Як тверезий гарний хлопець весело жартує

А як вип'є 200 грам додому рачкує

Не співай не співай не співай нікому

Бери в зуби помідор і втікай додому

А зі Львова на Волинь покотився камінь

Ще ми з раз заспіваєш то тя буде амінь

 Взято з http://traditions.org.ua/vesilni-obryadi/vesillya-stsenariy-vesillya.html